III Сьезд Врачей-Эндоскопистов Украины 2005 г.
Рішення з'їзду
I. Вийти з клопотанням до Міністра охорони здоров’я України з наступними питаннями:
1) Використовуючи світовий досвід Японії, США, Канади в яких гастроінтестінальною ендоскопією займаються гастроентерологи, хірурги, педіатри які мають субспеціальність – гастроінтестінальна ендоскопія, просимо внести в наказ №333 від 06.07.2005 року в номенклатуру лікарських спеціальностей спеціальність лікарів гастроентеролог-ендоскопіст, хірург-ендоскопіст та педіатр-ендоскопіст.
2) Враховуючи світовий досвід в підготовці лікарів по гастроінтестінальній ендоскопії вважаємо, що підготовка їх на циклах спеціалізації на протязі 4 місяців у відповідності з наказом МОЗ України: № 447 від 23.09.2003 року, є недостатньою і не може забезпечити підготовку лікарів з мінімальним рівнем знань та практичних навичок.
Підготовка лікарів-ендоскопістів в Японії, США та в Канаді починається після закінчення вищого навчального закладу в інтернатурі (резидентурі) з хірургії, гастроентерології і педіатрії за субспеціальністю ендоскопія та триває в Японії та США - 3 роки, а в Канаді 2 роки, з них 18 місяців присвячується вивченню та оволодіванням практичних навичок по гастроінтестінальній ендоскопії. Інші лікарі (сімейної практики, загальної практики) в США та в Канаді, які оволодівають одним з методів діагностичної ендоскопії (гастроскопія чи колоноскопія чи бронхоскопія) навчаються на протязі 4 місяців і отримують сертифікат, який дозволяє їм проводити даний вид діагностичного дослідження. Навчання проводиться в центрах оснащених сучасною апаратурою, тренажерами, а також в яких працює не менше 3 практикуючих лікарів-ендоскопістів (2 лікаря гастроентеролога та 1 хірург). В зв’язку з цим вважаємо доцільним змінити систему підготовки лікарів-ендоскопістів:
ввести інтернатуру по спеціальності хірургія, гастроентерологія, педіатрія із субспеціальністю ендоскопія тривалістю 2 роки з них 18 місяців присвятити вивченню та оволодіванням практичних навичок по гастроінтестінальній ендоскопії;
створити або реорганізувати кафедри ендоскопії в Києві, Львові, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку та Одесі, та забезпечити їх достатньою кількістю відеоендоскопів, тренажерами та апаратурою (комп’ютери, відеомагнітофони, мультимедійні проектори) для створення і представлення баз даних. На базі цих кафедр створити регіональні центри ендоскопії щоб навчання проводили тільки досвідчені практикуючі лікарі по гастроінтестинальній ендоскопії;
існуючим кафедрам розробити нову програму навчання та атестації по гастроінтестинальній ендоскопії з урахуванням світового досвіту з обов’язковим узгодженням в Асоціації лікарів-ендоскопістів України.
3) В зв’язку з тим, що більше 95% ендоскопів в розвинутих країнах є відеоендоскопами, рахуємо доцільним проводити закупки відеоендоскопів замість фіброволоконих апаратів. Це дозволить проводити навчання, контролювати якість виконання процедур, проводити діагностику онкологічних захворювань та діагностувати злоякісні пухлини гастроінтестінального тракту на ранніх стадіях. Із зареєстрованих на Україні відеосистем найбільше підходять відеоендоскопи серії Olympus V70 та Fujinon серії 2200. Фіброволоконні ендоскопи доцільно закупати тільки в ті стаціонари, де інколи дослідження необхідно виконувати поза відділенням ендоскопії.
4) Рахуємо доцільним проведення об’єднання ендоскопічних кабінетів у відділення (районні, міжрайонні), що дозволить підвищити якість обстеження та проведення повноцінної дезинфекції ендоскопів.
5) В зв’язку з недостатнім оснащенням обласних і Київських центрів по лікуванню шлунково-кишкових кровотеч та лікарень швидкої допомоги вважаємо доцільним оснастити ці лікувальні заклади ендоскопічним обладнанням (відеогастроскопи, відеоколоноскопи, фіброгастроскопи, фіброколоноскопи, відеодуоденоскопи, фібробронхоскопи, ендоскопічні електрохірургічні блоки, аргоно-плазмові коагулятори, інструметарій, миючі машини для дезинфекції ендоскопів).
Окремо треба виділити потребу в закупці двухбалонних електронних ентероскопічних систем так, як на сьогоднішній день в Україні відсутня апаратура, яка дозволяє не тільки проводити діагностичні обстеження, але і проводити лікувальні маніпуляції на тонкій кишці. Ці апарати потрібно придбати для обласних і Київських центрів по лікуванню шлунково-кишкових кровотеч (КМК ЛШМД, КМКЛ №12). Також відсутні ендоскопічні ультразвукові комплекси та ехогастроскопи які потрібно придбати для лікарень швидкої допомоги та діагностичних центрів.
6) Рахуємо доцільним затвердити наказом МОЗ України методичні рекомендації МОЗ України (2004 р.) “Методичні вказівки щодо очищення, дезінфекції та стерилізації ендоскопів, а також медичного інструментарію до них” під редакцією авторів Морозова Н.С., Нікішаєв В.І., Тофан А.В., Грицай І.М., Врублевська О.О. з метою повсякденного їх використання, та посилити контроль виконання медичними сестрами ендоскопічних відділень (кабінетів) методики очищення, дезінфекції та стерилізації ендоскопів а також інструментарію до них.
7) Для проведення очищення, дезінфекції та стерилізації ендоскопів, а також медичного інструментарію до них рекомендуємо застосовувати ферментативні детергенти Бодедекс Форте, Сайдезим, та дезінфектанти Cidex OPA, Nu Cidex, Cidex, Korsolex bazik, Korsolex екстра, Korsolex plus тому що ці препарати добре вивчені, їх висока ефективність доведена і вони застосовуються у провідних західних країнах світу. Ці препарати рекомендовані до застосування провідними ендоскопічними асоціаціями світу (Британською, Американською, Європейською, Німецькою, Французькою та іншими). Інші зареєстровані в Україні препарати досконало не вивчені, ефективність їх не доведена і вони не використовуються в розвинутих країнах.
II. Лікарям-ендоскопістам:
1. При описанні протоколів ендоскопічних оглядів застосовувати термінологію і принципи їх використання рекомендовані МСТ.
2. При описанні рефлюкс-езофагіту користуватись Лос–Анжелівською класифікацією (1994р.), при наявності ускладнень можливе використання класифікації MUSE, а при наявності метаплазії у стравоході – Пражськими критеріями (2004 р.).
3. При описанні пухлинних уражень стравоходу, шлунка і товстого кишківника користуватись Парижською ендоскопічною класифікацією (2002 р.).
4. Тактика ведення хворих при епітеліальних неоплазіях шлунково-кишкового тракту повинна проводитись у відповідності з Міжнародною (Віденською) класифікацією (по R.L. Schlemper з співавт., 2000).
5. Ширше використовувати вторинну профілактику рака у хворих з передраковими захворюваннями.
6. У безсимптомній популяції і природніх умовах ризику проводити вторинну профілактику рака у відповідності із рекомендаціями Американського ракового товариства.
7. Ширше вводити в практичну систему охорони здоров’я малоінвазивну хірургію, що дозволяє досягти значного економічного ефекту і швидку реабілітацію хворих.
8. Частіше застосовувати тотальну інтравенозну анестезію при проведенні діагностичної і лікувальної ендоскопії, особливо в педіатрії.
